Як перемогати в торгових війнах: тези виступу В.Галасюка на КМЕФ-2019

8-го листопада Президент Української асоціації Римського клубу Віктор Галасюк виступив на Київському міжнародному економічному форумі-2019. В рамках панелі “Торгові війни та їх вплив на світову економіку” очільник організації розповів про те, як Україна може вигравати в торгових війнах і чому нам не можна зберігати статус кво.

Основні тези доповіді:

1) Торгові війни – це конкуренція на глобальній економічній арені за поліпшення «професії країни». Це боротьба за зміну статус кво країни на світовому ринку.

2) Кожна країна має власну «професію» або економічну спеціалізацію. Сьогодні ЄС – виробник. Україна – сировинний донор. Адже 82% європейського експорту – промислова продукція, а більше половини українського – сировина.

3) В Гарвардському університеті створили «Атлас економічної складності». Він наочно демонструє, що український експортний кошик на 70% наповнений аграрною, мінеральною та промисловою сировиною і продуктами з найнижчим рівнем обробки.

4) В Туреччині і особливо в Польщі навпаки – в експорті превалюють машинобудування, автопром, хімічна промисловість, електроніка, легка промисловість. Готова продукція коштує в 3-5-10 разів дорожче за сировину. Тож не дивно, що експорт Туреччини та Польщі в 3-4 рази більше за український. Звідси і різниця у ВВП та доходах громадян.

5) Торгові війни були, є і будуть скільки існуватиме ринкова економіка. Англія у 16 сторіччі почала перетворюватись на економічну супердержаву не випадково, а через торговельні війни та потужну промислову політику. Ані Голландії, ані Італії не сподобались запроваджені Тюдорами обмеження, а згодом і заборона експорту необробленої вовни, від якої залежала левова частка економіки. Але саме через це сировинне ембарго, а також заборону імпорту одягу з вовни, звільнення місцевих виробників від податків та інші протекціоністські заходи, Англія з експортера сировини перетворилась на заможну країну-виробника.

6) Торговельна війна – спосіб змінити економічний статус кво країни. Сьогодні цим інструментом найбільше користується найпотужніша економіка світу – США. Через накладення величезних мит – від 10 до 30% – на імпорт китайських товарів загальним обсягом $550 млрд, США прагне перерозподілити на свою користь інвестиції, виробництво та робочі місця.

7) Я стверджую існування універсального механізму економічного розвитку: темпи економічного зростання країни залежать від її структури економіки (якості економічної спеціалізації). Структура економіки ж, у свою чергу, може бути змінена на краще через модернізаційну економічну політику – розбудову інфраструктури, стимулювання промисловості, запровадження інновацій. І торговельні війни її невід’ємний елемент.

8) Ще раз, бо це принципово важливо: економічне зростання не «падає з неба»! І сотні років тому і сьогодні успішні країни використовують цю парадигму. Вони застосовують економічну політику (у т.ч. торговельні війни), щоб поліпшити структуру економіки, по суті, «професію країни». Краща структура економіки, в свою чергу, прискорює економічне зростання та піднімає добробут громадян. Це універсальний механізм розвитку.

9) Україна теж має власні «історії успіху» з непротекціоністською промисловою політикою та торговими війнами:
– через радикальне підвищення вивізного мита на насіння соняшника Україні вдалося стати виробником і експортером соняшникової олії №1 в світі, що контролює 55% глобального ринку;
– через заборону експорту лісу-кругляка на 10 років Україна залучила багатомільярдні інвестиції в деревообробку та вполовину збільшила виробництво в галузі та несировинний експорт;
– підняття вивізного мита на металобрухт майже в 6 разів дозволило ліквідувати критичний дефіцит сировини для українських металургійних заводів, зберігши понад 20 тис. робочих місць та $1,5 млрд в торговельному балансі країни.

Але ці кейси скоріш нечисленні виключення, аніж система.

10) Україні послідовно радили максимально «відкрити ринки», переконуючи що «невидима рука вільного ринку» зробить українців заможними. Сьогодні Україна входить до ТОП-10 найбільш відкритих ринків в світі. Мита на 100% експортних товарів України зв’язані згідно зобов’язань у рамках СОТ. А розмір мит (і діючих і зв’язаних) один з найнижчих в світі. Тобто маємо як дуже низький рівень тарифного захисту, так і мінімальний маневр щодо його збільшення.

11) В той же час іноземні радники, «незалежні» грантові «експерти» та неоліберальні урядники всіляко блокують інфраструктуру підтримки промислового розвитку країни (індустріальні парки, банк розвитку, експортно-кредитне агентство, постійні торгові представництва по світу….). Ця політика подвійних стандартів відбувається незважаючи на кращий світовий досвід і економічну історію країн-лідерів. Нам нав’язують рецепти, протилежні тим, що зробили інші країни заможними і успішними.

12) Норвезький професор Ерік Райнерт, автор перекладеного 20ма мовами світу бестселеру «Як багаті країни стали багатими і чому бідні країни залишаються бідними» влучно наголошує: «Робіть те, що багаті країни робили, щоб стати такими, а не те що вони радять вам робити сьогодні».