На фоні пандемії коронавірусу та тривалого карантину світ занурюється в економічну рецесію. Це вже визнало і керівництво МВФ. Кожна країна готує своє “антикризове меню”, виходячи власних пріоритетів та наявних ресурсів. Найбільша економіка світу – США – планує виділити 2 трлн дол. США (10% ВВП) на подолання кризи. Естонія виділяє понад 7% ВВП, Польща – більше 9% ВВП, Великобританія – 15% ВВП.

Прийняте українським парламентом антикризове законодавство незрівнянно слабше, ніж у вищезгаданих країнах. Очевидно, що підтримка українських громадян і виробників не є адекватною економічним викликам, які постають у зв’язку з глобальною економічною кризою. Мало, насправді, дуже мало лише відмінити штрафи, відстрочити перевірки, чи заборонити підвищувати кредитні відсотки і на кілька місяців звільнити підприємців від податку на землю й нерухомість.

Ситуація ускладнюється тим, що нинішня криза – «двостороння». Вона почалась як криза пропозиції, але з розвитком подій набуває все більш рис кризи попиту. Відповідно і «ліки» мають стосуватись обох каналів її формування. По-перше, це стосується арсеналу заходів. Мають бути задіяні бюджетні, монетарні, податкові, регуляторні та інші важелі. По-друге, підтримати треба і людей і бізнес (передусім мале підприємництво). По-третє, масштаб підтримки має бути дієвий – принаймні 10% ВВП. Це цілком реально. Якщо цього не зробити, втратимо значно більше.

«Антикризовий пакет» для України може складатись з комбінації таких заходів та механізмів (виходячи з обговорення в Українській асоціації Римського клубу, пропоную ТОП-10):

  1. Зменшення боргового навантаження на держбюджет – проведення перемовин з міжнародними фінансовими організаціями та іноземними державними кредиторами України щодо реструктуризації (відстрочки/часткового списання) зовнішнього суверенного та гарантованого державою боргу;
  2. Цільова грошова емісія для фінансування масштабних інфраструктурних проектів, розширення державних закупівель та кредитування вітчизняних виробництв і мікропідприємництва;
  3. Заміна депозитних сертифікатів НБУ на державні цільові облігації розвитку – в умовах кризи держава не може дозволити собі «розкіш» зв’язування надмірної ліквідності банків заради боротьби з інфляцією замість продуктивного використання цих ресурсів (понад 150 млрд грн) для розбудови інфраструктури та розвитку економіки;
  4. Цільові безвідсоткові кредити малому і середньому бізнесу для забезпечення безперервної діяльності, збереження робочих місць та конкурентоздатності;
  5. Прийняття закону «Купуй українське» для надання товарам вітчизняного виробництва преференцій на держзакупівлях і обмеження надмірного імпорту (за зразком американського “Buy American Act” від 1933 року);
  6. Податкові, митні та інші інвестиційні преференції виробникам (через механізм індустріальних парків, «податкові канікули» для мікропідприємництва) та відміна преференцій для сировинного бізнесу (скасування відшкодування ПДВ при експорті сировини);
  7. Запуск експортно-кредитного агентства (ЕКА) для масштабної підтримки експортно-орієнтованих українських виробництв через страхування, гарантування та здешевлення кредитування експортних контрактів;
  8. Скасування плати за приєднання до інженерних мереж (електрика, газ, вода тощо) за досвідом США та Ізраїлю для зняття одного з найбільших інвестиційних бар’єрів в українській економіці;
  9. Відстрочка сплати / тимчасове зниження ЄСВ для збереження робочих місць та зменшення податкового навантаження на мікропідприємництво;
  10. Прямі бюджетні дотації найбіднішим та тим, що втратили роботу (для підтримки платоспроможного споживчого попиту).

Кожен з цих заходів створює синергію з іншими складовими антикризового пакету та має розглядатись як довгострокова інвестиція не лише у подолання економічних наслідків коронавірусу Covid19, а й у порятунок та розвиток національної економіки в цілому.

І, безумовно, дуже важливо щоб уряд детально обговорив як антикризовий пакет, так і механізми його реалізації не лише з міжнародними фінансовими організаціями, а передусім з об’єднаннями роботодавців, виробників, підприємців та профспілками. Тільки синхронізувавши зусилля влади, бізнесу і суспільства можна досягти поставлених цілей!

—

Віктор Галасюк – президент Української асоціації Римського клубу, д.е.н.