Щодо розширення конституційного мандату НБУ як елемента антикризової програми і не тільки…
Крик відчаю голови Ради НБУ щодо недієздатності і фактичного шкідництва Правління Національного банку в ситуації коронавірусного шоку в економіці України вчергове підтверджує правильність ініціативи щодо принципового розширення конституційного мандату НБУ за зразком ФРС США.
Навіть в умовах, коли нині центральні банки розвинених країн разом з їхніми урядами заявляють про безпрецедентні програми порятунку національних економік, Правління НБУ займається фактичним саботажем необхідних для допомоги економіці дій на догоду зовнішнім кредиторам та фінансовим спекулянтам, зокрема інвесторам у піраміду ОВДП.
Три роки тому ми з Віктором Галасюком розробили, зібрали понад 170 підписів нардепів і зареєстрували у Верховній Раді проект Закону «Про внесення змін до статті 99 Конституції України щодо удосконалення конституційної функції Національного банку України для забезпечення економічного зростання країни» (N 5303 від 21.10.2016)
Ми пропонували змінити мандат НБУ, виклавши другий абзац ст. 99 Конституції України в такій редакції:
«Центральний банк держави – Національний банк України розробляє та проводить грошово-кредитну політику, спрямовану на реалізацію потенціалу довгострокового економічного зростання країни, забезпечення цінової і курсової стабільності грошової одиниці, помірного рівня довгострокових відсоткових ставок та сприяння максимальній зайнятості населення.»
Влада, що перебувала під «режимом зовнішнього управління», заблокувала розгляд законопроекту і у новому парламенті він вважається відкликаним.
Правління НБУ залишається й досі під фактичним «зовнішнім управлінням» з нав‘язаною наджорсткою монетарною політикою.
Життя вкотре засвідчує, що адекватна участь НБУ у порятунку економіки в ситуації економічного обвалу, так само як і реалізація в майбутньому перспективної стратегіі розвитку в Україні на базі сталого економічного зростання, зокрема інноваційної реіндустріалізації, вимагає зовсім іншої неортодоксальної політики Нацбанку. Як і адекватноі і професійноі політики Уряду.
А це потребує як політичної волі влади, так і зміни конституційного мандату НБУ.
Без цього буде важко щось змінити!