Автор унікальної ювілейної доповіді Римського Клубу «Сome on!» виступить в Україні: 5 квітня — для студентів, 6-го — для бізнесменів.
У 2018 році Римський клуб до свого піввікового ювілею підготував доповідь «Come On! Капіталізм, короткозорість, населення і руйнування планети». Ернст Ульріх Вайцзеккер виступив співавтором цієї доповіді, в якій, зокрема, міститься жорстка критика капіталізму.
«Основна наша ідея — це різниця між» порожнім світом «і» повним миром. В період «порожнього світу» людство було нечисленним, а природи було багато. Цей період закінчився 70—80 років тому. Зараз у нас «повний мир», величезна кількість людей, нас в три рази більше, ніж було 1945 року. Але планета не більшає. Ось це одна з головних проблем, про які говорить наш клуб», — говорить Вайцзекер.
На відміну від інших членів Римського клубу Вайцзеккер не нападає на економічне зростання і капіталізм, хоча і вважає, що розрегулювання фінансових ринків призвело до жахливих наслідків. На думку Вайцзеккера, ринки відмінно підходять для того, щоб піклуватися про ефективне використання обмежених ресурсів і спонукати до інновацій, але ринки дуже погані і навіть контрпродуктивними, коли йдеться про безпеку і захист суспільних благ або про те, щоб направити прогрес в довгостроково стійке русло. Домінуюча останнім часом ментальність, яка послаблює і висміює державу, гальмує приватну економіку, була помилкою, вважає вчений: «Знайти баланс між приватним і суспільним благом в значній мірі означає знайти рівновагу між економічними претензіями і екологічним імперативом».
Ернст Ульріх фон Вайцзекер, який брав участь у підготовці двох доповідей Римському клубові, у першій із них доводить: уже з існуючим знанням — і технологічним, і управлінським — ми могли б продукувати все те, що продукується тепер, на тому самому рівні якості, з тими самими функціями, але використовуючи тільки 1/4 тих ресурсів, які зараз використовуються, включно з 1/4 енергоносіїв. А це означало б кардинальне зменшення енерго— і матеріалоємності продуктів промисловості та сільського господарства, значне зменшення шкідливих викидів в атмосферу, зрештою, можливість здешевлення багатьох речей, які стали б приступні сотням мільйонів людей, отже, крок у подоланні бідності. Але в економіці взагалі і на конкретних підприємствах зокрема існує велика інерція. Якщо радикально змінювати технологічний процес, якщо переходити на нові види продукції, то потрібні будуть величезні інвестиції, треба буде ризикувати своїм завойованим місцем на ринку. Підприємства у багатьох країнах, особливо в США, але тепер уже не тільки в США, перебувають під сильним тиском потреби давати прибуток за короткий строк. А для серйозних змін треба на 5 чи 10 років ставити на меті не прибуток, а зовсім інші цілі. У сучасному ж світі треба вже не щороку, а щокварталу демонструвати прибуток, особливо в Америці, публікувати фінансові звіти підприємств. І тому, що головна мета підприємства є те, як збільшити вартість акцій акціонерів, то тиск на управління, на директорат тих підприємств величезний. Вони мусять показувати весь час добрі фінансові результати. Зате менеджери їхні отримують величезні бонуси. А в інакшому разі їх міняють…
5 квітня як редактор відділу «Економіка» газети «День» я модеруватиму дискусію Ернста Ульріха Фон Вайцзекера під час конференції наукової молоді #YSC 2.0 «Економічне майбутнє України». Планую, що обговоримо глобальний тренд електорального бунту (коли люди воліють обирати на ключові посади в державі непрофесійних політиків, а так би мовити несистемних людей) та його виклик для людства, адже Вайцзекер в доповіді Римського клубу «Сome On!» зауважував, що глобальні проблеми людства потребують скоординованих дій на наднаціональному рівні. Ані ринок, ані уряди різних країн не впораються з ними без цілеспрямованої співпраці. А як пише сам Вайцзекер в ComeOn, міляьрди людей вже не довіряють своїм урядам. Глобальні проблеми наростають. Національна влада слабшає. Також надзвичайно цікаво почути думку Вайцзекера щодо того як повинна виглядати оптимальна модель економічної політики майбутнього. Адже сьогодні 80% світового багатства сконцентровані в руках десятка мультинаціональних корпорацій. І вони зацікавлені в нинішній моделі спекулятивного капіталізму, в якому фінансовий сектор домінує над реальним виробництвом, а не обслуговує його. Девід Стокман називає таку економічну модель «гігантським казино». Вайцзекер же разом з членами Римського клубу закликають до радикальних змін. Цікаво почути, хто і яким чином може їх здійснити, якщо сильні світу цього зацікавлені в статус-кво.
А ще — куди веде нинішній парад протекціонізму, в якому змагаються США, Китай та деякі інші країни? Чи можна це вважати остаточним кінцем неолібералізму? І що зрештою буде з глобалізацією? Про все це ми поговоримо з паном Вайцзекером.
6 квітня в Бізнес-школі МІМ Вайцзекер поділиться інсайдерською інформацією про ситуацію в глобальній економіці і власною формулою досягнення ефективності для бізнесу в умовах скорочення ресурсів.
А для читачів «Дня» в межах співпраці редакції з Українською асоціацією Римського клубу заплановано низку ексклюзивних інтерв’ю — власне з професором Ернстом Ульріхом Фон Вайцзекером, головою венчурного фонду Nextury Ventures Іллею Лаурсом та автором бестселера «Як багаті країни забагатіли і чому бідні залишилися бідними» та героєм одного з ТОП-ових інтерв’ю газети «День» — «Україна сьогодні — це Перу 1979-го» — Еріком Райнертом.