Віктор Галасюк, президент Української асоціації Римського клубу, кандидат економічних наук і член-кореспондент Всесвітньої академії мистецтва і науки, розповідає, як організована робота вчених з різних сфер зробить світ і Україну краще

Тетяна Павленко (Т.П.): Як виникла ідея конференції для наукової молоді? І які її результати?

“Єдиний спосіб перепрограмувати економічну політику і соціальну реальність в Україні – сфокусувати творчу енергію молодих талантів в правильному напрямку”

Віктор Галасюк (В.Г.): Ідея Young Scientists Conference абсолютно природно зародилася в Українській асоціації Римського клубу. Я згоден зі своїм вельмишановним учителем Богданом Гаврилишиним: «Молодь змінить країну!» Єдиний спосіб перепрограмувати економічну політику і соціальну реальність в Україні – сфокусувати творчу енергію молодих талантів в правильному напрямку. Важливо дати їм точку опори, надихнути, показати перспективу. Мені подобаються слова американського винахідника Бакминстера Фуллера: «Ми покликані стати архітекторами свого майбутнього, а не його жертвами». В цьому і полягає сенс Young Scientists Conference, яку ми вже другий рік проводимо спільно з Київським міжнародним економічним форумом.

Конференція будується навколо трьох опорних тем: економічної політики, підприємництва і особистісного розвитку. Це дає можливість учасникам Young Scientists Conference глибше розібратися в державному управлінні, бізнесі та психології, а також познайомитися з видатними людьми з різних країн і сфер. У нас виступали співпрезидент Римського клубу Андерс Війкман, норвезький професор, автор бестселера «Як багаті країни стали багатими, і чому бідні країни залишаються бідними» Ерік Райнерт, президент Всесвітньої академії мистецтва і науки і глава ради Всесвітнього консорціуму університетів Гаррі Джейкобс. У самому Римському клубі Young Scientists Conference оцінили досить високо. Ми з моїм колегою, теж нардепом від РПЛ Віктором Вовком, асоційованим членом Римського клубу, були вдоволені, коли на чергових зборах Клубу нашу асоціацію відзначили як одну з найбільш ефективних у світі.

Т.П.: Як відбувається відбір учасників?

Для участі в Young Scientists Conference 2019 кандидати повинні запропонувати по три ідеї прискорення економічного розвитку України. Причому кращі з них ми втілимо в законодавчих ініціативах в парламенті.

В.Г .: Участь для студентів і викладачів безкоштовна, але за умови, що вони виконують конкурсне завдання та проходять відбір оргкомітету. Минулого разу це було мотиваційне есе. Для участі в Young Scientists Conference 2019 кандидати повинні запропонувати по три ідеї прискорення економічного розвитку України. Причому з поясненням механізму їх реалізації і очікуваних ефектів. За три економічних новації від декількох тисяч студентів, аспірантів, професорів – по-моєму, вийде відмінний банк ідей. Кращі з них ми втілимо в законодавчих ініціативах в парламенті.

На жаль, всіх бажаючих на Young Scientists Conference ми прийняти не зможемо, але готові при цьому відкрити телемости для університетів по всій країні. Кілька ректорів провідних вузів уже зацікавилися цією опцією. Я особливо вдячний міністру освіти і науки Лілії Гриневич за її підтримку Young Scientists Conference, завдяки якій про конференції дізналися по всій країні.

Т.П.: Що за студенти і вчені беруть участь? Які це люди?

ЗНАННЯ ТА ДОСВІД МОЖНА ПРИДБАТИ, А ОСЬ «ВНУТРІШНІЙ ВОГОНЬ» НАБАГАТО ВАЖЛИВІШЕ

В.Г .: Мотивовані, небайдужі, енергійні! Знання і досвід можна придбати, а ось «внутрішній вогонь» набагато важливіше. Приблизно 60% учасників студенти, решта – викладачі, професори, були навіть члени-кореспонденти Академії наук. Ми намагаємося дотримуватися балансу, щоб люди приїжджали з різних міст і університетів. Під час конференції ми провели анонімне онлайн-опитування, скільки учасників хотіли б емігрувати. Вражаюче – всього 3%! Схожі опитування по країні показують 30-40%. Знаєте, буває, що під кінець заходу в залі залишається менше половини учасників. А у нас 95% були до самого закриття, хоча конференція тривала допізна, з мінімальними перервами.

Т.П.: Розкажіть про книги, які видає Українська асоціація Римського клубу. За яким принципом ви їх обираєте?

У минулому році ми випустили книгу «Межі зростання. 30 років потому»- вперше українською, а її загальний тираж в світі – більше 12 млн екземплярів

В.Г .: Ми видаємо українською мовою книги перш за все членів Римського клубу. Вони викликають резонансні міжнародні дискусії в наукових колах і мають величезний вплив на суспільство. Адже їх автори – глобальні вчені і громадські діячі. По-перше, вони в силу свого авторитету і позицій не залежать від національних урядів і політичної кон’юнктури, що дозволяє їм піднімати найгостріші питання і бути гранично чесними в оцінках і рекомендаціях. А по-друге, вони дотримуються холістичного і довгострокового підходу, при якому економіка, соціальна сфера, технології, екологія розглядаються як єдине ціле, а горизонт вивчення виходить далеко за рамки передвиборних циклів.

Працюємо з українськими видавництвами – «Пабулум», «Наш формат», «Самміт-Книга». Наприклад, в минулому році ми випустили книгу «Межі зростання. 30 років потому» – вперше українською, а її загальний тираж в світі – більше 12 млн екземплярів. Раніше ми видали звіт для Римського клубу – книгу «У пошуках добробуту» про те, як побудувати благополучне суспільство, зберігши природу і забезпечивши соціальну справедливість. Ще один бестселер, який ми видали в Україні – «23 Приховане факти про капіталізм» професора Кембриджу Ха-Юн Чанга, в якому спростовуються міфи про вільний ринок, про ефективне саморегулювання економіки, про те, що держава повинна самоусунутися від управління економічним розвитком.

Ми ось-ось випустимо українською мовою Come on – новітній звіт для Римського клубу, виданий до п’ятдесятиріччя організації. Революційна книга, що ознаменувала «Нову просвіту», її авторами є більше 30 членів Римського клубу. Наші видавничі й популяризаторські проекти стали можливі завдяки підтримці партнерів – соціально відповідальних і далекоглядних компаній: АКБ «Аркада», «Укравіт», «Інтерпайп», Jansen Capital Management та ін.

Крім цього, Українська асоціація Римського клубу проводить відкриті лекції в університетах по всій країні, тематичні круглі столи, в тому числі в парламенті. У минулому році ми разом з партнерами провели конкурс економічних статей для молодих економістів, виплатили переможцям премії, допомогли надрукувати статті в наукових виданнях, забезпечили їх участь в кращому економічному форумі Східної Європи – КМЕФ.

Т.П. .: Як ви вважаєте, в яких країнах освіту на найвищому рівні? І що потрібно змінити в українській системі освіти?

Насправді не так багато сфер, де Україна може зробити якісний стрибок і побудувати глобально конкурентоспроможну індустрію: багато ніш у світі вже «міцно зайняті».

В.Г .: Думаю, про це краще запитати тих, хто створив в Україні «Новопечерську школу», ліцей «Гранд», UNIT Factory і інші освітні проекти світового рівня. Насправді, не так багато сфер, де Україна може зробити якісний стрибок і побудувати глобально конкурентоспроможну індустрію: багато ніш в світі вже «міцно зайняті». Гаррі Джейкобс в одному з виступів наголосив, що Україна може спеціалізуватися на освіті як на бізнесі і стати потужним освітнім хабом Європи. Для цього у нас є стартові умови і попит у світі.

Європейці відзначають, що у нас людський капітал на рівні країн першого світу, а економічний розвиток – в кращому випадку на рівні другого. Цей розрив – проблема, яка може бути конвертована в величезну можливість для розвитку держави. По суті, у нас два шляхи позбавлення від такої невідповідності. Перший – ми підтягуємо економіку, другий – ми розтрачуємо людський капітал. Перший шлях цілком реальний, але вимагає якісної зміни державної політики і цілеспрямованих зусиль суспільства.

Навик співпраці – критично важливий, адже як в розвитку бізнесу, так і в державній політиці один в полі не воїн

Зі свого досвіду в науковій, корпоративної, так і політичній сфері я б відзначив кілька важливих зон розвитку. Знання англійської та вміння працювати з інформацією – основа основ, яка відкриває багато дверей. Дуже важливий емоційний інтелект, уміння працювати в команді. Навик співпраці – критично важливий, адже як в розвитку бізнесу, так і в державній політиці один в полі не воїн. Нам треба навчитися готувати, як їх називають в Стенфордському університеті, «студентів в формі букви Т». Це передбачає не тільки глибоке вивчення предметної області, а й широке периферійне бачення, вміння застосовувати технічні знання для вирішення різноманітних практичних завдань.

Наша освіта завжди робила акцент на глибокій теорії в предметної області, але при цьому часто не вистачає системного розуміння. Зі школи нас вчать аналітичного підходу, вмінню розбирати до найдрібніших деталей, але, на жаль, не вчать синтезу, навику «конструювати» щось потрібне з часто недосконалих і розрізнених елементів. Тому ми зробили Young Scientists Conference міждисциплінарної та запросили вчених, економістів, підприємців, управлінців, людей з різних галузей.

Т.П.: У деяких приватних школах історія, географія та основи політології об’єднані в один предмет. Діти вивчають, як формувалося людство в різні періоди, а не заучують дати. У державних школах такого немає.

ОСВІТА – ОДНА З НАЙБІЛЬШ КОНСЕРВАТИВНИХ СФЕР

В.Г.: Освіта – одна з найбільш консервативних сфер. За останні кілька століть революційно змінилося виробництво, бізнес, наука, а підходи до утворення майже не змінилися: ті ж класи, той самий штучний поділ на дисципліни, те саме зазубрювання. Але є навчальні заклади, які сповідують інноваційні холістичні підходи, я їх вже згадував. До речі, в цьому році ми проводимо конференцію в інноваційному парку UNIT.City. Там працює одна з кращих IT-шкіл Європи – UNIT Factory, в якій навчання побудовано на самостійному вирішенні практичних завдань наростаючої складності, без викладачів і уроків як таких – це сьогодні найкраща світова практика.

Т.П.: Яка може бути роль бізнесу в освіті і науці? Деякі експерти вважають, що бізнес міг би створювати університети при великих компаніях.

Ми хочемо створити ефективну систему зворотного зв’язку між університетами та споживачами їх «продукту»

В.Г .: Бізнес так і робить, тому що якість освіти в вузах не відповідає потребам роботодавців і суспільства. Компанії створюють корпоративні університети, діляться з вузами обладнанням і лекторами-практиками, беруть під опіку кафедри. На мій погляд, майбутнє за трикутником «держава – університети – бізнес». Ми з головою парламентського комітету з питань освіти і науки Олександром Співаковським, наприклад, подали законопроект, який вводить корпоративну модель управління в університетах. У вузах будуть створені наглядові ради, куди увійдуть роботодавці, представники місцевої влади та інші стейкхолдери. Ми хочемо створити ефективну систему зворотного зв’язку між університетами та споживачами їх «продукту». Хочемо відкрити університети для інвестицій і розвитку. Сьогодні більшість вузів це, на жаль, вежі зі слонової кістки. І простих рішень тут немає. Адже приватну освіту і ініціатива бізнесу не можуть замінити державу. Тільки у нього є функція стратегічного планування розвитку економіки, тісно пов’язана зі сферою освіти. У бізнесу інша роль.

Т.П.: У держави є план розвитку економіки, прав людини. Чи є щось подібне для науки і освіти?

В.Г .: Мушу Вас розчарувати, але ніякого плану розвитку економіки у нинішньої влади немає. Вони пливуть за течією в чужому фарватері. Керуються кредитними угодами з МВФ і ЄС, угодами про вільну торгівлю … чим завгодно, тільки не осмисленим планом розвитку української економіки. Спостерігаємо сировинної і боргової дрейф економіки: імпорт зростає швидше за експорт, продаємо за кордон в основному сировину, а купуємо дорогу готову продукцію, замість приватних інвестицій влада конкурує за державні кредити, втрачаємо промислові потужності і наукові школи, перетворюючись в аграрно-сировинний придаток і донора талантів для сусідніх країн. Якщо це чийсь план, то він дуже поганий для України.

Зараз ми експортуємо зернових майже на $ 7 млрд, а борошна – всього на $ 80 млн. По суті, даруємо комусь додану вартість на десятки мільярдів доларів в одному тільки агросекторі

У своїй презентації на конференції я показав, що у кожної країни, як і у людини, є своя «професія», спеціалізація. За даними Єврокомісії, 83% експорту Євросоюзу – промислова продукція. В Україні ж 2/3 експорту – або сировину, або сировину з мінімальним рівнем обробки: зерно, кукурудза, руда, металобрухт. Зараз ми експортуємо зернових майже на $ 7 млрд, а борошна – всього на $ 80 млн. По суті, даруємо комусь додану вартість на десятки мільярдів доларів в одному тільки агросекторі. В результаті «професія» України сьогодні – донор сировини, людей і грошей. Євросоюз же, як і інші успішні економіки, спеціалізується на виробництві. Тому ВВП на душу населення в ЄС в п’ять разів вище, ніж в Україні. Але цей розрив можна і потрібно прибрати! Існує потрійний зв’язок: від економічної політики залежить спеціалізація країни або структура економіки, а від неї, в свою чергу, залежить динаміка економічного розвитку і добробут населення, які безумовно впливають на освіту і науку. Це механізм, який необхідно задіяти на користь країні.

Т.П.: Тобто поки немає чіткої економічної стратегії, не може бути і стратегії в сфері науки і освіти?

В.Г .: Абсолютно вірно. Якщо ізольовано розвивати освіту, не розвиваючи власну економіку, тільки збільшимо еміграцію талантів. Навіщо освіченим людям залишатися без перспективи реалізувати себе і забезпечити свою сім’ю? Країна такого розміру, як Україна, не повинна заробляти на експорті людей. Треба заробляти на експорті ідей, а ще краще продуктів.

Т.П.: У нас аграрний експорт, але з іншого боку – швидке зростання інновацій, IT. Чи можна перескочити етап індустріального розвитку і вийти на більш високий рівень?

В.Г .: Я абсолютно впевнений, що ні. На прикладі США ми бачимо, що сильні країни продовжують спираютися на промисловість. Америка – безумовний лідер в сфері інновацій та нематеріальної економіки, але при цьому розвиває матеріальне виробництво, знижує залежність від Китаю. Під час відряджень до США я з цікавості дивився, які товари де зроблені. Навіть на дверних замках в готелі написано Made in USA.

Український IT-сектор динамічно розвивається, експортує послуг майже на $ 4 млрд на рік, але ефект для економіки мінімальний

Промисловість не просто приносить гроші, вона створює попит на ІТ, інновації, наукові рішення. Український IT-сектор динамічно розвивається, експортує послуг майже на $ 4 млрд на рік, але ефект для економіки мінімальний. Чому? Американські айтішники отримують замовлення від корпорацій, університетів, уряду США, тим самим підвищуючи своїми рішеннями рівень продуктивності економіки. А українська промисловість практично не є споживачем продуктів вітчизняної IT-індустрії, яка на 90% працює на аутсорс. Тому українська IТ-індустрія – успішний експортно орієнтований «анклав» у слабкій сировинної економіки і, як це не парадоксально, що не робить погоди в розвитку країни. Хоча експорт робочого часу програмістів, безумовно, краще, ніж експорт людей.

Т.П.: Яка довгострокова мета Римського клубу?

Римський клуб займається проблемами, які через політичну короткозорість ігнорують уряди більшості країн

В.Г .: Врятувати людство. За останні століття ситуація на планеті кардинально змінилася. Раніше люди жили в світі необмежених ресурсів і постійної експансії. А зараз Земля скоріше нагадує космічний корабель, на якому майже все важливе у дефіциті і будь-який необережний рух може привести до катастрофи. Римський клуб займається проблемами, які через політичну короткозорість ігнорують уряди більшості країн. По-справжньому радикальні рецепти можуть запропонувати тільки незалежні глобальні вчені. Буває, уряди прислухаються до ідей Римського клубу, та й самі члени стають політиками високого рівня. До речі, в Римському клубі ведеться постійна дискусія, чи повинен він бути об’єднанням аполітичних інтелектуалів, які лише пропонують ідеї, або ж – активно впливати на міжнародну і національну політику. Адже аморально стояти осторонь, знаючи, як допомогти.

Автор: Тетяна ПАВЛЕНКО (для журналу про лідерів та лідерство “Leadership Journey”)