Віктор ГАЛАСЮК: «Наші проблеми турбують владні еліти лише в тій мірі, в якій вони створюють проблеми їхнім країнам»
7—8 квітня міжнародна неурядова організація Римський клуб відзначає півстолітній ювілей. Створений у 1968 році, громадський аналітичний центр, що об’єднує представників світової політичної, фінансової, культурної і наукової еліти, від першого року свого заснування публікує доповіді. Їхня тематика охоплює найрізноманітніші сфери розвитку людства і природи. За допомогою цих повідомлень Римський клуб намагається привернути світову увагу до глобальних проблем.
Цьогорічний випуск «Come On!» є 43-ю доповіддю організації та другою, що виявляє консолідовану позицію її учасників. Доповідь наголошує на тому, що у найближчі роки людство має гостро засудити і відійти від капіталізму, матеріалізму, редукціонізму та фінансових спекуляцій, впровадити альтернативну економіку, «нове Просвітництво», холістичний світогляд і планетарну цивілізацію. Її авторами є президенти клубу — Ернст Вайцзеккер і Андерс Війкман — та ще 34 члени організації.
Андерс Війкман, до речі, сьогодні виступить перед українськими студентами в рамках конференції наукової молоді «Економічне майбутнє України», інформаційним партнером якої виступив «День».
Напередодні конференції ми зустрілись з президентом Української асоціації Римського клубу, яка є співорганізатором конференції, Віктором ГАЛАСЮКОМ.
— Цього року Римський клуб відзначить свій півстолітній ювілей. Дехто каже — це впливова масонська організація, «рука світового уряду», інші ж, навпаки, закидають, що ідеї Клубу вже не такі впливові, як на початку діяльності.
— Дійсно, цього року Римський клуб відзначає своє 50-річчя. Можливо я когось розчарую, але це не таємна масонська організація. Насправді, це — глобальна міжнародна неурядова організація, що діє з 1968 року і об’єднує однодумців — видатних вчених, державних діячів і промисловців — з-понад 30 країн світу. Серед членів Клубу, наприклад, Нобелівський лауреат з економіки Джозеф Стігліц, президент Світового консорціуму університетів Гаррі Джейкобс, президент дослідницького центру Mitsubishi, колишній ректор Токійського університету професор Коміяма, інші видатні науковці, чиї прізвища говорять самі за себе — Денніc Медоуз, Герман Дейлі, Ернст Ульріх фон Вайцзеккер, Йорген Рандерс, Андерс Війкман, Грем Макстон… Близько ста інтелектуалів із п’яти континентів (у клубі є домовленість щодо обмеження кількості членів)!
До Римського клубу дослухаються уряди та міжнародні організації, не завжди афішуючи це. Авторитет та репутація членів Клубу дозволяють їм бути досить відвертими та прямолінійними. Вони не зв’язані політичною кон’юнктурою, не обмежені електоральними циклами чи ідеологічними рамками.
Що стосується впливовості ідей Римського клубу, судіть самі. Основоположна доповідь «Межі зростання», яка задала вектор діяльності Римського клубу на десятиріччя наперед, видана в світі сукупним накладом у 12 млн екземплярів. До речі, ми в Українській асоціації Римського клубу цього року надрукуємо «Межі зростання: 30 років потому» українською.
На тлі глобальних викликів, з якими стикаються світ і Україна, актуальність та вплив ідей Римського клубу лише зростатимуть. Підхід Римського клубу відрізняється глобальним й довгостроковим поглядом, а також холістичністю й міждисциплінарністю. Це те, чого зазвичай не можуть дозволити собі уряди та бізнес, які традиційно діють у значно вужчих інтересах, у межах «скутого горизонту», так би мовити.
— Членом Римського клубу був Богдан Гаврилишин — один із найвідоміших українців у світі. Він був вірним читачем і дописувачем «Дня». А як довго існує Українська асоціація Римського клубу? Ким, як і для чого була створена?
— Асоціація створена ще у 2005 році. Треба віддати належне моєму вельмишановному вчителю, почесному члену Римського клубу Богдану Дмитровичу Гаврилишину та моєму старшому товаришу, асоційованому члену Римського клубу Віктору Івановичу Вовку та їхнім однодумцям, які стояли у витоків національної Асоціації.
Серед основних завдань Асоціації: популяризація в Україні ідей Римського клубу, а також сприяння впровадженню засад «сталого розвитку» і «еко-соціальної ринкової економіки», розробка відповідних програмних документів.
Ми суттєво активізували діяльність Асоціації — видаємо звіти для Римського клубу та резонансні міжнародні дослідження українською; проводимо десятки відкритих лекцій по всій Україні у провідних університетах; організуємо круглі столи та міжнародні конференції.
Конференція наукової молоді «Економічне майбутнє України» — новий проект Асоціації, який став можливим завдяки підтримці АКБ «Аркада», виробничо-дослідницької компанії «Укравіт» та майже двох десятків поважних інформаційних партнерів. Через цей проект ми прагнемо допомогти талановитій українській молоді стати архітекторами кращої економічної та соціальної реальності, дати перспективним науковцям дороговкази й об’єднати їхню енергію навколо ідей збалансованого та соціально орієнтованого економічного розвитку.
— Які ієрархічні стосунки у Асоціації та Римського клубу? Чи долучені ви до дискусій, до підготовки аналітичних матеріалів тощо? Як загалом виглядає український слід у сьогоднішньому РК?
— У світі працюють понад 30 національних асоціацій. Це — громадські організації, метою яких є популяризація ідей Римського клубу, їх адаптація і розвиток на національному рівні. Українська асоціація — одна з них. До речі, у Римському клубі ми на гарному рахунку.
З одного боку, ми допомагаємо поширювати і популяризувати ідеї Римського клубу в Україні. З іншого — доносимо інформацію про Україну до членів Римського клубу. І те, й інше дуже важливо.
Нещодавно ми в Асоціації розробили стратегічний програмний документ по Україні й представили його учасникам щорічного з’їзду Римського клубу, який проходив у Берліні. Цей документ також, як і інші матеріали, є в публічному доступі на сайті Асоціації www.clubofrome.org.ua.
На наше запрошення минулого року співпрезидент Римського клубу Андерс Війкман, генеральний секретар Грем Макстон та член Римського клубу Гаррі Джейкобс узяли участь у Київському міжнародному економічному форумі (КМЕФ). До речі, там презентували свіжий звіт для Римського клубу «У пошуках добробуту», який ми видали українською.
— Знаю, що ви були на кількох всесвітніх з’їздах Римського клубу. Очевидно, що спілкувалися з глобальною інтелектуальною елітою не лише офіційно, а й у кулуарах. Так от, які цінні думки щодо українського питання ви там почули? В чому РК публічно чи непублічно вбачає причини нинішньої системної кризи в Україні та де бачить вихід із неї?
— Римський клуб за своєю природою є наднаціональною і надполітичною організацією. Тому розв’язання системної кризи в Україні — наше внутрішнє завдання і відповідальність, офіційних порад тут годі й чекати.
Проте ми з Віктором Вовком беремо участь у глобальних заходах Клубу і, звісно, спілкуємося там не лише офіційно. З одного боку, ділимося реальною ситуацією в Україні, а з іншого — намагаємося відчути нюанси по Україні й отримати поради хоча б off the record.
Владні еліти інших країн стурбовані переважно внутрішніми питаннями і викликами. Проблеми України їх турбують лише в тій мірі, в якій вони створюють проблеми їхнім країнам. Наприклад, «План Маршалла» роблять для Африки, а не для України, адже в Європі бояться десятків мільйонів іммігрантів звідти. А мільйони українців, які переїжджають працювати і жити до Європи, навпаки — додатково посилюють Європу інтелектуально та економічно. Це приклад ставлення владного істеблішменту однієї з провідних країн ЄС до України. Звісно ж, вчені та експерти, у тому числі з лав Римського клубу, пропонують інші підходи, але їх вплив суттєво обмежений політичною кон’юнктурою та егоїзмом більш розвинутих країн.
Головна різниця в підході Римського клубу до розвинутих країн та країн, які розвиваються, до яких належить і Україна: перші можуть обійтися без економічного зростання, другі — поки що ні. Підхід до багатих і бідних країн все ж має бути різним. Хоча визначальну роль, безумовно, грає якість економічного розвитку — його зміст, екологічність, інклюзивність.
— Світ буквально на вуха поставила доповідь, приурочена до 50-річного ювілею РК, «Come on!». Українська асоціація Римського клубу планує видати її українською мовою вже цього року. Чому? В чому її цінність для України, на вашу думку?
— Не дивно. Адже ідеї та дослідження Римського клубу повністю перекреслюють короткозорі, примітивні та спекулятивні за своєю природою неоліберальні підходи. Тому вони викликають такий суспільний резонанс та запеклі дебати. Ляльководи старої світобудови не збираються здаватися.
Індустріалізовані й економічно розвинуті країни де-факто перетворюють слабших на свої економічні та ресурсні колонії через непомірні борги, угоди про вільну торгівлю, систему патентів та інші «обопільно гострі» інструменти впливу, від яких сильні виграють, а слабші програють. І виправдовують сильні це неоліберальними економічними теоріями, які скоріше вже є елементом пропаганди і маніпулятивного управління, ніж науки.
«Come On!» — своєрідний маніфест реалізму, причому конструктивного. Він проголошує та демонструє перехід від «порожнього світу», в якому ми жили ще не так давно, до «повного світу», де ми опинилися сьогодні. У «порожньому світі» ресурси сприймалися майже як безмежні відносно потреб людства, а постійне економічне зростання та збільшення використання ресурсів вважалися абсолютною нормою. Панувала економіка агресивної експансії, яка поступово переродилася на економіку абсурдної спекуляції. Сьогодні ж, коли людство не лише побачило «межі зростання», а й фактично стикнулося з ними, потрібна нова парадигма.
Це те, що в «Come On!» називається Новим просвітництвом — ідеологія балансу між людиною і природою; між довгостроковими і тактичними завданнями; між швидкістю і стабільністю; між особистим та суспільним; між релігією та державою; між справедливою винагородою та соціальною рівністю; між ринковими силами та законом. Фон Вайцзеккер, Війкман і понад 30 співавторів, членів Римського клубу занурюються у саме філософське коріння існуючого стану світу та пропонують сміливу альтернативу. Вони підводять риску під ринковим фундаменталізмом, жорстко перекреслюючи неоліберальні догми, включно з їх найбільш войовничими лібертаріанськими формами.
До речі, цього року ми плануємо видати українською ще кілька надзвичайно гострих книжок, багато в чому співзвучних з «Come On!». Це, наприклад, провокативна й відверта книжка відомого економіста, професора Кембриджського університету Ха-Юн Чанга «23 речі, які не розповідають вам про капіталізм», яку ми випускаємо з видавництвом «Наш формат». Вона руйнує найбільші міфи сучасності й дає нам альтернативний погляд на те, як дійсно працює економіка. Показує, що насправді не існує такого явища, як «вільний ринок», що неоліберальна політика рідко робить країни заможними, що бідні країни більш підприємницькі, ніж багаті, й що краща освіта сама по собі не робить країни багатшими.
Також плануємо з нашим дружнім видавництвом «Пабулум» перевидати українською фундаментальний бестселер мого вчителя Еріка Райнерта «Як багаті країни стали багатими… і чому бідні країни лишаються бідними».
— Чи може Україна здійснити «квантовий» стрибок у розвитку — перейшовши відразу до тієї моделі організації економіки та суспільства, яку пропонує РК в доповіді «Come on!»? Чому? В чому ризик і який виграш?
— Україна має все необхідне, щоб здійснити «фазовий перехід» від бідності й залежності до громадського добробуту і державної суб’єктності. Головне завдання полягає в тому, щоб обрати для країни ті «професії», ті спеціалізації, які забезпечать швидке економічне зростання і збережуть нашу природу, гармонійне життєве середовище.
Сьогодні ми на дуже низькій «економічній орбіті». Проте ситуацію абсолютно реально змінити. Україна може прорватися вгору. Так уже робило багато країн, де відбувалося так зване економічне диво. Це факт.
Але якщо просто сидіти і чекати, цього ніколи не станеться. Марно сподіватися, що хтось ззовні (МВФ, ЄС чи хтось інший) зробить Україну успішною. Результат залежить від нас самих, українців.
Потрібні не просто «реформи», а системна трансформація: зміна економічної моделі + консолідація усіх ресурсів та зусиль. «Нам доконечно треба збільшити темпи зростання ВВП до 8 — 10% щорічно, одночасно знижуючи інфляцію», — заповів великий українець, співзасновник Всесвітнього економічного форуму в Давосі, почесний член Римського клубу Богдан Дмитрович Гаврилишин у своїй доповіді для Римського клубу «До ефективних суспільств».
Світ швидко й докорінно міняється на наших очах. Якою буде світова економіка через кілька десятиліть і яке місце займатиме в ній Україна — залежить від нашого розуміння і наших дій сьогодні.
Досягти якісного економічного зростання і підвищити рівень життя абсолютної більшості населення і при цьому не виснажити обмежені природні ресурси, не зруйнувати навколишнє середовище — завдання дуже амбітне, але абсолютно реальне. В дусі «Come On!». Я вірю, що нам вдасться це зробити.